|
Михайло Шандрук: "І сьогодні я притримуюсь думки, що найкращий показник роботи підприємства - добробут його працюючих."
 — Михайле Арсеновичу, останнім часом з'явились чутки, що нібито на Шполянському заводі запасних частин справи погіршились, обсяги виробництва, кількість замовлень зменшуються, працівників нібито відправляють у відпустки за власний рахунок?..
— Я завжди дотримувався такої думки: коли про нас говорять, — значить, ми живемо. Підстави для таких розмов можуть бути різні. Можливо, це пов'язано з тим, що ми йдемо з випередженням у виконанні плану, і вже виконали замовлення на 100%, а щоб продукція не залежувалась на складах головного підприємства, яке під час новорічно-різдвяних свят не працювало, а одразу йшла у виробництво, на лютий було дещо зменшено замовлення. І я порадив працівникам, які ще не відпочивали в минулому році, скористатись такою нагодою, доцільно використати цей період для відпустки, оскільки потім почнеться напружена робота.
— Вона пов'язана із збільшенням обсягів виробництва?
— Які б чутки не ходили, нам потрібно працювати і, безперечно, розширювати виробництво. Коли в січні минулого року я говорив про те, що ми щомісячно виробляємо продукції на 1млн. 120 тисяч грн., то відтоді цей показник зріс більш ніж вдвічі і сягає до 3 млн. грн. А вже в квітні-травні плануємо довести обсяги виробництва до 6-8 млн. грн. на місяць. То про яке скорочення виробництва і зменшення замовлень може йтись?
— Чи все із запланованого для розвитку соціальної сфери підприємства зроблено?
— На заводі працює їдальня, медпункт, відкрито нове кафе «Метро», магазин. Працівники доставляються на роботу та розвозяться з роботи заводським транспортом. До речі, завод вже має чотири автобуси. Для працівників підприємства та їх дітей проводяться святкові вечори та ранки, ми маємо змогу виїжджати на відпочинок, організовувати екскурсії. Закуплено новий стоматологічний кабінет, який найближчим часом відкриється в профілакторії, що добудовується. На території підприємства посаджено сад, багато троянд, облаштовано зону відпочинку. Зроблено нову огорожу території підприємства. Тобто, все заплановане зроблено.
— На початку минулого року Ви планували ввести в дію новий цех...
— Він теж вже працює. Це цех №3 — товарів народного споживання, який нині випускає новий вид продукції — гасителі коливань. Закуплено багато нового обладнання, на черзі — відкриття ще одного цеху, де встановлено верстати з числовим програмним управлінням. Оновлено й автопарк, добудовані підсобні приміщення для шліфування та розточування деталей, їх фарбування.
— А чого Вам все ж не вдалося здійснити, що залишається у планах директора?
— Через об'єктивні та суб'єктивні причини ще не завершено будівництво дитячого та спортивного майданчиків. Ще не розпочато ремонт приміщення колишнього психоневрологічного відділення, яке ми викупили восени і плануємо в ньому зробити гуртожиток для працівників, які не мають житла. Але, думаю, найближчим часом все це теж стане реальністю. Завершено монтаж опалювальної системи приміщень заводу, це система обігріву інфрачервоними променями, яка дозволить в 2,5 рази зменшити енергозатрати.
Маємо й підсобне господарство, взяли в оренду 60 га землі, плануємо відремонтувати тваринницькі ферми. В розчищене Перерване озеро запущено мальок, там розводитимемо рибу. На весну займемося й бджільництвом. Це все теж у планах роботи підприємства. В перспективі — відбудова «семитисячника» — корпусу, будівництво якого було розпочате багато років тому і залишилось незавершеним. В ньому може розміститись увесь наш завод.
— Сьогодні за рахунок підприємства йде підготовка спеціалістів. Ви й надалі продовжуватимете таку практику?
— Наші працівники здобувають освіту у Черкаському державному технологічному університеті та Смілянському технікумі харчової промисловості, готуємо верстатників у навчальному центрі, що діє на заводі. Звичайно, одна сесія для понад 20 студентів, що навчаються без відриву від виробництва, обходиться заводу недешево. Крім того, деякі спеціалісти через напружений ритм роботи просто не мають змоги на 3—4 тижні сесії залишати виробництво. Тому надалі плануємо організувати навчальний процес так, щоб викладачі цих навчальних закладів приїздили до нас. А щодо організації навчання робітничим професіям, то у нас і сьогодні триває підготовка робітників, і триватиме й надалі.
За матеріалами газети «Шполяночка» (№ 6 (106) від 01.02.2008). |
